Ты предал меня… Дважды. Ты продал меня… Дважды. Я верила тебе, а ты так поступил со мной. Предал… Продал… Подарил… Преподнес на блюде словно сладкий десерт ( Read more... )

Ця історія відбулась, чи то пак може відбутися в кожному місті, містечку, селі. Не має значення що ви уявите, читаючи цю оповідь - мегаполіс, або колись тихий батьківський хутір, від якого у 2059 році не лишилось навіть цвинтаря. Не важливо ( Read more... )

На крилах кохання я прилечу до тебе. Сяду на коліна, скуйовджу твоє волосся, й зашепчу усякі нісенітниці тобі на праве вушко. Я розкажу як жила без тебе. А ти... ти пригадаєш мені мою запальну промову про те, що любові не існує. Як давно це було… Наче в іншому житті, уві сні, в іншій реальності. Я повідаю тобі, наче та казкарка, про те, що сідає ( Read more... )

Спочатку це була звичайна анкетка, де кожен рядок доповнюють одним словом. Та шось Лео понесло...

Я боюся... Дуже боюсь собак. А ще чомусь м’яча. Не везе мені з ними. А ще боюсь, мабуть, що не встигну чогось зробити. Чогось такого.. необхідного, важливого. Та чому я корю себе більш за те, що зробила, а ніж за те, чого НЕ зробила?

Я говорю... ( Read more... )

Так буває з кожним… Ти лежиш, а довкола все біле. Геть усе, увесь простір. Та ти лежиш і міркуєш про життя та про смерть, про сім’ю та про друзів. Взагалі про світ. А може й про незакінчені справи чи кохання. І все це здається таким дріб’язковим. І таким важливим ( Read more... )

«Божевільна, скажена», - казали вони. Та я не перечила. Адже ще півгодини тому я скаженіла й була настільки шалена, як ні разу досі за всі довгі роки спокійного та виваженого життя.
Та саме в цю мить шаленства й безумства я зрозуміла: життя чудове, прекрасне й неперевершене. За це його й люблять. Не за роки спокою, а за миті шаленства.

( Почему если мне хорошо удается писать эссе в стиле «любовь-морковь»
я должна это прекращать делать с возрастом?
Ведь попсу пишут взрослые дяденьки и тетеньки.
И даже рок порой разбавляется любовью. )

Из ненаписанного. 4 декабря 2008г ( Read more... )

Знакомо ли Вам такое чувство, когда Вы хотите что-то сделать, а не получается? Хотите нарисовать картину, но краски расплываются, и в жуткой абстракции и спектре цветов невозможно узнать акварельный пейзаж, а в ярком пятне напоминающего клоуна с красным носом и рыжем парике - строгую интеллегентную даму бальзаковского возраста.

Знакомо ли тебе, мой ( Read more... )

Искала нужный Плэйкаст. Наткнулась на историю описаную ниже, но с другой музыкой. И как барьер какой-то прорвался...


( Read more... )